Десять правил для батьків

/Files/images/pupils9.jpg

1. Любіть свою дитину.
Радійте її присутності, приймайте її такою, яка вона є, не ображайте, не принижуйте, не підривайте її впевненість в собі, не карайте несправедливо, не позбавляйте своєї довіри, дайте привід любити вас.

2. Охороняйте свою дитину.
Захищайте від фізичних і душевних небезпек, коли треба, жертвуючи своїми інтересами і ризикуючи своїм життям.

3. Будьте позитивним прикладом для своєї дитини.
Прищепіть повагу до традиційних цінностей, самі живіть згідно з ними. Нехай у вашій сім'ї побутують чесність, скромність. Порушення батьками подружньої вірності, безчестя — усе це неодмінно позначиться на моральному обличчі вашого сина чи доньки.

4. Пограйтеся зі своєю дитиною.
Приділяйте їй якомога більше часу, розмовляйте з нею, грайтеся так, як їй подобається, її гру сприймайте в серйоз.

5. Працюйте зі своєю дитиною.
Допомагайте їй, коли вона намагається брати участь у роботі вдома, в саду. Коли дитина підросте, долучайте її до всіх робіт по господарству.

6. Покажіть дитині можливість й межі людської свободи.
Дайте дитині можливість набути свого досвіду, навіть якщо це пов'язано з певним ризиком. Надмірна опіка призводить до того, що дитина нерідко стає соціальним інвалідом.

7. Привчайте дитину бути слухняною.
Батьки повинні стежити за поведінкою дитини і спрямовувати її так, щоб її дії не завдавали шкоди ані їй самій, ані іншим. Дитину треба заохочувати до додержання встановлених правил.

8. Давайте дитині можливість мати такі переживання, які вона цінуватиме у своїх спогадах.
Дитина «живиться», як і дорослий, переживаннями, що дають їй змогу орієнтуватись у подіях, ознайомитися з життям інших людей і з Навколишнім світом. Нехай спогад про щасливе дитинство зігріває її все життя.

9. Дозвольте дитині набути життєвого досвіду. Хай навіть не безболісно, але самостійно.

10. Чекайте від дитини тільки таких міркувань та оцінок, на які вона здатна у своєму віці, за свого розвитку і життєвого досвіду.


Батьки і діти. Конфлікт поколінь чи взаєморозуміння?

/Files/images/family_best_i.jpg

Проблема батьків і дітей завжди хвилювала людство. Цей камінь спотикання двох світів стояв і стоїть на життєвій дорозі кожної людини.

Кожна сім'я рано чи пізно стикається з труднощами, що стосуються виховання дітей. Проблеми у стосунках між батьками і нащадками бувають і в щасливих, і в нещасних сім'ях. Деякі з них неминучі, тому що пов'язані з кризами дитячого розвитку, а більшість з них можна запросто уникнути, якщо задатися такою метою.

У цьому вам допоможе терпіння, спостережливість і бажання краще пізнати психологію дитячо-батьківських відносин. Часом діти бувають дуже схожими зі своїми батьками і тоді всі життєві питання вирішуються спокійно і злагоджено, та буває й навпаки: діти не хочуть розуміти батьків, а батьки – дітей. Отож, батьки й діти – конфлікт поколінь чи взаєморозуміння?

Нерідко мусять батьки сперечатися зі своїми власними дітьми, щоб добитися послуху. Та в дітей є таємна зброя! Малі діти вміють маніпулювати емоціями та діями дорослих. Ось приклад: коли батьки не купують іграшку, яку хоче дитина, вона починає плакати і робить це доти, доки батьки таки не погодяться, щоб вгамувати малого, купити ту оплакану іграшку.

Звичайно кожен розуміє, що будь-яка поведінка має причини. Щоб впливати на поведінку дітей, треба їх розуміти. В народі кажуть: «Посієш звичку – пожнеш характер». Діти досить швидко звикають до того, що дорослі задовольняють всі їхні забаганки і відмову не хочуть сприймати, ображаються, вередують. Все це призводить до конфлікту. Спочатку маленького – через іграшку, а згодом виникають серйозні непорозуміння. Непорозуміння, суперечки, поганий настрій – все це шкодить здоров’ю

Інколи діти не хочуть слухати батьків, бо вважають, що знають більше від них, але як би дітям цього не хотілося, та мудрість приходить з часом, з досвідом, з роками…(Відео матеріал) У будь-якому разі батьки повинні підтримувати позитивні стосунки з дитиною, шукати шляхи до взаєморозуміння. Таким чином, для того, щоб максимізувати позитивний і звести до мінімуму негативний вплив сім'ї на виховання дитини і подолати типові помилки сімейного виховання, необхідно пам'ятати загальні внутрісімейні психологічні чинники, що мають виховне значення:

- Брати активну участь в житті сім'ї;

- Завжди знаходити час, щоб поговорити з дитиною;

- Цікавитися проблемами дитини, вникати у всі виникаючі в її житті складності і допомагати розвивати свої вміння і таланти;

- Не чинити на дитину натиску, допомагаючи їй, тим самим, самостійно приймати рішення;

- Мати уявлення про різні етапи в житті дитини;

- Поважати право дитини на власну думку;

- Вміти стримувати власницькі інстинкти і ставитися до дитини, як до рівноправного партнера, який просто поки що володіє меншим життєвим досвідом;

- З повагою ставитися до прагнення всіх інших членів родини, робити кар'єру і самовдосконалюватися.

Навіть в ідеальній сім'ї часом штормить. Щось відбувається з дитиною, що ставить на вуха весь будинок. У певні періоди і з досить чітко описаної в дитячій психології закономірністю діти стають колючими, зухвалими, неслухняними, примхливими. Зазвичай це пов'язано з тим, що дитина переживає кризу розвитку. Криза дитячого розвитку - це така точка, в якій дитина не хоче жити по-старому, а по-новому не може. І тоді він висловлює своє незадоволення через протести і капризи. Якщо батьки не знають, як правильно реагувати на дитячі вікові кризи, серйозні проблеми і непорозуміння у відносинах з дітьми їм практично гарантовані.

Виділяють кілька криз дитячого розвитку: криза трьох років, криза семи років (перший похід до школи), криза статевого дозрівання та підліткова криза. Варто зазначити, що протягом всього життя людини вивчені ще кілька криз, і підліткова криза - не останній в його історії особистого існування. Проте ми зупинимося тільки на дитячих кризах.

Кризи розвитку у дорослих додають проблем у відносинах батьків і дітей додаткових складнощів. І якщо один з батьків переживає кризу розвитку в той же час, що й дитина, зрозуміло, що ситуація в сім'ї може бути вкрай напруженою. І все-таки знання природи і особливостей протікання дитячих криз достатньо для того, щоб батьки змогли уникнути найбільш гострих кутів типових проблем у відносинах з дітьми.

Чи можна уникнути проблем у відносинах батьків і дітей в період дитячих криз розвитку ? Звичайно, можна. Правильна реакція на дитячі кризи дозволяє їм протікати майже безсимптомно і без проблем, от чому знання психології дитячого розвитку так важливо для сучасних батьків.

Батьківськi директиви

Якщо дитині в дитинстві батьки постійно вселяли, що вона телепень, тюфяк, нехлюй, то, рано чи пізно, дитина в це починає вірити. Але спочатку усередині відбувається конфлікт, тому що дитина знає, що вона не така погана, що намагається радувати своїх батьків, а вони цього не зауважують, намагаючись підігнати дитину під свої мірки. З цього конфлікту випливає нервове напруження, з яким дитина під час не може впоратися.

Можливі два варіанти рішення дитиною цієї проблеми: або вона зможе пристосуватися під непомірні вимоги дорослих і сховає свої особистісні якості, але буде змушена шукати механізм захисту власного «Я» доступними для неї способами, або буде пручатися, що породить безліч конфліктів з батьками. І те, й інше неминуче приведе до підвищеної нервової напруги, а якщо батьки не змінять свою виховну політику, то у дитини виникне нервовий розлад, невроз, що підростаюча людина понесе з собою у доросле життя. Невирішені психологічні проблеми батьків, проектуючись на дитину, можуть повторитися в неї в збільшеному вигляді.

Дітям часто доводиться чути від батьків фрази типу: "Коли ж ти нарешті порозумнішаєш?", "Та що ти б'єшся, у тебе все одно не вийде, давай краще я" або "Ех ти, моє горе". Все це і багато інших батьківських навіювань, програмування прийнято називати батьківськими директивами. Цей термін і означає прихований наказ, неявно сформульований словами чи діями батькiв, за невиконання якого дитина не буде покарана явно, але буде покарана побічно - власним почуттям провини перед батьками, що дали цю директиву. Справжні причини своєї провини дитина (і навіть дорослий) не може усвідомити без сторонньої допомоги. Саме директиви відповідальні за живучу вже в дорослих людях залежність від когось з батьків, що неявно навчили дитину поводитися помилковим, непродуктивним, невротичним чином.

Натомість якщо дитина відчуває любов батьків, то вона від початку життєвого шляху має міцну основу для позитивного “Я”.

Дитина – це особистість, яка має право на свою свободу. Одним із основних прагнень людини є свобода дії. Зазвичай , саме свободу дії, розуміючи під цим право робити те , що хочеш , люди вкладають у поняття свободи . У дитячих уявленнях таке розуміння психологічної незалежності за частотою означає нікого не слухати, не підкорятися нікому і робити, що хочеш і без дозволу (“дивитися телевізор до ночі ”, “ гуляти довго”, “не вітатися ”, “робити все, що хочеться , і думати про все, що хочеться ” та ін .). Отож, свободу дії сприймають як вседозволеність і свавілля . “ Учень не слухає вчителя. Це і є незалежність ”, – можна почути від дітей.

Формула істинного батьківського прийняття це не «люблю, тому, що ти хороший, а люблю тому, що ти є, люблю такого, який є». Звичайно все вирішувати за дітей не можна. Потрібно поступово привчати до самостійності, формувати віру в себе.

Це зможуть батьки, які поряд зі своїми дітьми , які живуть з ними одним життям. Але є і такі, які з певних причин не займаються вихованням дітей самі. Є загроза в такому вихованні: діти будуть більше часу з чужими людьми, від них навчатимуться і можуть стати схожими на них.

Та не це найстрашніше. Однією з найбільших проблем у нашій країні є велика кількість соціально незахищених сімей, в яких ставлення до дітей бажало б бути кращим. Дорослі, які можуть останні копійки витратити на цигарки, спиртне, наркотики, підштовхують дітей до втечі з дому. Що чекає їх? Батьків – позбавлення батьківських прав, а дітей – дитячі будинки.

Як відомо, проблеми не можна скласти в коробку та викинути. Їх потрібно вирішувати. Як це зробити? Кожен приймає власне рішення Декілька місяців тому на одному із телеканалів з’явилася нова передача «Батьки та діти». Всього лише на один день їм дають можливість помінятися місцями. Дітям це допоможе збагнути, що життя батьків не таке вже солодке й безхмарне. А для батьків це чудова можливість повернутися в дитинство, зрозуміти чим живуть їхні діти, з якими труднощами доводиться зустрічатися, що в їхніх душах, серці, голові.

Хотілося б, щоб більше було телепередач, які разом могли б дивитися дорослі та діти, обговорюючи, беручи для себе корисне і приємне, які могли б стати мостом до порозуміння між двома поколіннями.

Я радію з того, що у мене є мама і тато, які люблять мене, розуміють, підтримують, поважають… Тому я ніколи не дозволю собі вчинити не так, як велить мені серце і розум. Я дякую батькам за те, що вони дали мені життя. Адже – це найцінніше, що є у людини.

Батьки та діти! Як прекрасно жити разом, розуміти один одного, любити, шанувати. Людина народжується для щастя! Все в наших руках!


Кiлькiсть переглядiв: 171

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.